Новини

«Підсудність земельних спорів. Проблеми та шляхи вирішення»

22 травня 2020 р. Ситников О.Ф. прийняв участь у онлайн - заході, організованому Комітетом з аграрного та земельного права НААУ.


Фото земельні спори

Нажаль в цьому заході приймало участь дуже мало «адміністративістів», тому і акцент у доповідях був сконцентрований в основному на позиції так би мовити «проти адміністративної юстиції». На мою думку такий підхід невірний та має свої «слабкі» позиції.

У значній кількості земельних спорів з органами місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень (далі СВП) предметом позову є вимога про визнання протиправним рішення цього органу, на підставі якого третя особа набула право власності на земельну ділянку.

Правова позиція ВП ВС полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право (постанови ВП ВС від 6 квітня 2018 року у справі № 810/2421/16 та від 6 червня 2018 року № 826/631/15).

Начебто все вірно, але в мене виникає перше запитання: за якими критеріями цивільний суд буде визначати неправомірність рішення СВП? Покладення в основу судового рішення тільки порушення приватних прав особи дуже слабкий аргумент, оскільки поза судовим контролем залишаться явно незаконні та навіть свавільні рішення СВП.

Уявимо собі, що при прийнятті вказаного рішення СВП ще була грубо порушена процедура підготовки та ухвалення оспорюваного НПА, яка вплинула на права інших осіб або невизначеного кола осіб, Чи буде цивільний суд перевіряти законність прийняття такого рішення СВП поза межами позовних вимог і знов таки за якими критеріями?

Відсутність Адміністративно-процедурного кодексу та інших норм матеріального права, які б регулювали процедуру прийняття СВП рішень фактично позбавляють цивільний суд таких механізмів и виникає питання щодо законності такого рішення суду.

Адміністративна юстиція на відміну від цивільної має визначені ч.2 ст. 2 КАСУ чіткі критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності СВП. Крім того, у вказаній категорії справ ч. 2 ст. 77 КАСУ покладає обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на СВП. Тобто в цивільному процесі все навпаки, якщо ти вважаєш неправомірним рішення СВП то і тягар доказування лежить на тобі, в умовах нашої держави це надскладне завдання для громадянина здобути докази у СВП.

Слід згадати також, що в адміністративній юстиції суд не пов’язаний так жорстко як в цивільній із позовними вимогами і може вийти за їх межі задля ефективного захисту прав особи.

В даній категорії справ як ми бачимо позивач має більше можливостей для судового захисту своїх прав саме в адміністративній юстиції, чого не взмозі надати йому змагальність цивільного процесу.